Узагальнюємо вивчений матеріал...
«Вивчаємо матеріал у групі»
Послідовність роботи
Під час застосування цього методу учні відповідають на запитання, проговорюють відомі їм поняття, у результаті чого розвивають логіку своїх суджень, здатність визначати головне, робити висновки.
Учитель об’єднує учнів класу у групи по 5-6 осіб і визначає «лідерів». Це зазвичай здібні учні, які виявили схильність до предмета. «Лідери» — майбутні помічники вчителя, які разом із ним заздалегідь готують усе необхідне до уроку: картки із запитаннями й завданнями для кожної групи, оснащення. Слід зазначити, що «лідери» знають відповіді на запитання й уміють виконувати завдання, оскільки вони вже попередньо працювали з учителем.
Члени кожної групи, отримавши картки, беруться до роботи, самостійно готуються до усної відповіді, роблять записи в зошиті. «Лідер» групи пропонує ставити запитання одне одному і продумати запитання для іншої групи. «Лідер» також призначає, хто із групи відповідатиме або ставитиме запитання.
Принципи об’єднання учнів класу в групи
1. Об’єднати у рівноцінні групи, тобто в кожній зібрати сильних і слабких учнів. Тут учитель може ставити одну проблему на всіх, давати завдання тієї самої складності й буде впевненим, що всі групи впораються.
2. Різнорівневі групи, тобто об’єднати в одних групах — сильних, в інших — слабких учнів. У цьому випадку ініціативу слабких і невпевнених учнів не придушує активності сильних товаришів. Залишившись наодинці зі своїми завданнями, вони змушені їх виконувати. Для таких груп необхідно готувати посильні завдання, інакше зникає інтерес, знижується мотивація. Аналогічний підхід застосовується і до сильних учнів, яким доречно пропонувати завдання творчого, дослідного характеру.
3. Об’єднання учнів у пари. Напарники працюють разом, пояснюючи одне одному незрозуміле, готуючи відповіді на запитання й пояснення засвоєного матеріалу іншій парі.
«Займи позицію»
Цей метод корисно застосовувати наприкінці уроку для оцінювання рівня опанування (розуміння) учнями певної теми. Його можна також використовувати як вступну вправу, для того щоб продемонструвати розмаїтість думок щодо досліджуваної теми, дати учням можливість висловитися й застосувати на практиці навички спілкування.
Чого навчаються учні завдяки цьому методу?
• Ознайомлюватися з альтернативними думками.
• Прогнозувати, які наслідки для суспільства й для окремих людей матимуть індивідуальні позиції й рішення.
• На практиці використовувати вміння відстоювати свою позицію.
• На практиці навчатися вислуховувати думки інших.
• Здобувати додаткові знання з певної теми.
Попередня підготовка
1. Сформулювати дискусійне питання, що передбачає протилежні відповіді («Ви за або проти?»).
2. Підготувати «шкалу думок»: на дошці намалювати лінію (можна також використовувати прикріплені до стіни таблички або протягнену над підлогою мотузку). На шкалі написати варіанти відповідей.
Порядок проведення
1. Поставити дискусійне питання й дати учням час подумати над їх позицією щодо цього.
2. Запропонувати окремим або всім учням підійти до «шкали думок» і зайняти позицію — стати біля відповідного варіанту відповіді.
3. Поставити питання учням, які мають різні думки: «Чому ви зайняли цю позицію?»
4. Запитати також тих,, хто змінив свою позицію, чому це сталося.
5. Можна використовувати прийом парафразу (активного слухання) — попросити учасників, які займають різні позиції, повторити, як вони зрозуміли аргументи іншої сторони.
6. Підбити підсумки:
• по-перше, оцінити аргументи учасників (особливо це корисно зробити, якщо певну позицію займала тільки частина учнів; у цьому випадку оцінювати повинні інші учні). Оцінюючи, попросити учасників назвати найпереконливіший аргумент, який вони почули від протилежної сторони, а також ті аргументи, що залишаються обґрунтованими, змушують глибше замислитися, хвилюють учнів;
• по-друге, проаналізувати кількісне співвідношення прихильників різних позицій, порівняти це співвідношення із суспільною думкою;
• по-третє, обговорити, за яких умов можливою є зміна позиції.
Правила проведення
• Уточнити свою позицію.
• Пояснити, чому зайняли саме цю позицію.
• Відповідаючи, можна використовувати «попн-формулу» (позиція — обґрунтування — приклад — наслідок).
• Кожному варто навести по одному аргументу, захищаючи свою позицію.
• Дискутуючи, можна змінювати позицію, якщо аргументи інших учасників є переконливими.
«Попн-формула»
«Попн-формулу» корисно використовувати під час обговорення складних (дискусійних) проблем, виконання вправ, у яких потрібно зайняти певну позицію (наприклад, метод «Займи позицію»). Цей метод ознайомлює учнів із простою формою роботи на уроці, коли необхідно виробити аргументи або думки. Він допомагає сформулювати й подати свою думку в чіткій і стислій формі, лаконічно викладати свою думку й не відхилятися від теми.
Алгоритм дії учителя
• Дати учням завдання прочитати правила використання «попн— формули».
• Пояснити етапи й відповісти на можливі запитання учнів. Навести приклад коленого з етапів.
• Запропонувати охочим спробувати застосувати ці етапи до будь-якої теми.
• Перевірити розуміння. Формулу можна змінювати (наприклад, пропонуючи учням наводити кілька думок або прикладів).
• Коли формула буде зрозумілою всім учням, розпочинати виконання вправи.
Етапи проведення
1. Висувають пропозиції щодо розв’язання проблеми.
2. Кожний обирає одну із пропозицій.
3. Наводять приклад розв’язання проблеми із певної позиції.
4. Висновок — наслідок використання певного розв’язання проблеми.
«Зміни позицію»
Дозволяє обговорити дискусійні питання за участю всіх учнів; пристати на думку іншої людини; розвивати навички аргументації, активного слухання тощо.
Порядок проведення
• Заздалегідь підготуватися до обговорення.
• Оголосити класу дискусійне питання і з’ясувати (за допомогою питань), які протилежні позиції існують щодо цього питання. Можна обговорити й деякі аргументи щодо кожної позиції.
• Запропонувати учням утворити пари й об’єднатися в четвірки (наприклад, перша й друга парта, третя й четверта).
• Запропонувати парам обрати ту або іншу позицію так, щоб у кожній четвірці одна пара займала б одну позицію, друга — протилежну.
• Пояснити, іцо учням необхідно аргументовано викласти свою точку зору іншій парі. Кожний учень повинен відповідати за свою половину презентації (обґрунтувати половину аргументів).
• Оголосити хронометраж: скільки часу приділяється підготовці та презентації.
• Дати учням достатньо часу для підготовки аргументів.
• Коли час на підготовку мине, попросити пари доказово викласти свою точку зору одне одному.
• Потім парам необхідно помінятися позиціями й знову повторити все спочатку (на це відводиться менше часу).
• Після цього можна дати завдання всій четвірці вільно обговорити тему. Учні повинні висловлювати свої точки зору. У результаті обговорення четвірка може або дійти згоди, або вирішити, що бракує інформації. Заздалегідь визначити часові мелсі цієї вільної дискусії.
• За наявності часу провести загальну дискусію. При цьому можна використовувати метод «Карусель».
• Підбити підсумки дискусії з усім класом.
«Карусель»
Дає можливість залучити всіх учнів до дискусії, кожній групі поділитися своїми ідеями та продовжувати обмінюватися ідеями або інформацією із цілим класом на рівних для всіх умовах. Це спрацьовує, якщо питання спочатку обговорюють у малих групах, а потім представники кожної групи діляться результатами обговорення з класом (наприклад, методи «один — удвох — усі разом», або «зміни позицію»).
Особливості застосування
Цей метод застосовують для:
• обговорення гострих проблем із діаметрально протилежних позицій;
• збирання інформації з якоїсь теми;
• інтенсивної перевірки обсягу й глибини знань (наприклад, термінів);
• розвитку вмінь аргументувати власну позицію.
Порядок проведення
1. Розставте стільці для учнів у два кола (одне коло всередині другого).
2. Учні, які сидять у внутрішньому колі, розташовуються спиною до центра, а в зовнішньому — обличчям. Таким чином, учні сидять навпроти одне одного.
3. Внутрішнє коло є нерухомим, а зовнішнє — рухливим: за сигналом ведучого всі його учасники пересуваються на один стілець праворуч і опиняються перед новим партнером. Мста пройти все коло, виконуючи поставлене завдання.
Надалі можливі три варіанти дій.
Варіант І
• Учасники внутрішнього кола є прихильниками однієї точки зору, а зовнішнього — протилежної.
• Відбувається обмін думками в перших парах, подаються необхідні відомості (аргументи, оригінальний поворот проблеми тощо).
• Учні фіксують на аркушах паперу все, що пропонує протилежна сторона.
• За сигналом ведучого відбувається зміна партнерів, дискусія триває, однак учні намагаються дібрати нові контраргументи.
До кіпця кола учні зазвичай відточують свою систему аргументів, а також набувають досвіду спілкування з різними партнерами.
Варіант II
• Кожен учень, який сидить у зовнішньому колі, має аркуш із конкретним питанням (темою) і під час пересування збирає максимум інформації (аспектів, поглядів) щодо зазначеної проблеми.
• Наприкінці відбувається заслуховування окремих відповідей, обговорення того, які питання виявилися особливо складними, продуктивними або, навпаки, швидко вичерпалися і чому, як працювали партнери тощо.
У цьому випадку застосування методу досягається узагальненням знань учнів, активізацією їх — перетворенням на загально— групове надбання.
Варіант III
• Учні заздалегідь готують запитання, записуючи його на маленьких картках, а на звороті пишуть своє ім’я.
• Під час робот партнери ставлять одне одному запитання, у разі правильної відповіді учень одержує від автора запитання цю картку.
• Наприкінці вправи підраховують кількість зароблених карток і визначають переможця.
«Розв’язання проблем»
Цю форму можна використовувати для різних видів групової роботи, методу «мозкового штурму», а також домашніх завдань.
Загальні рекомендації
Усі учні повинні навчитися розв’язувати проблеми, використовуючи різні методи:
• переговори;
• судові розгляди;
• громадські слухання тощо.
Заняття,%що дають учням можливість розв’язувати проблеми, можуть стимулювати бажання обмінюватися ідеями, вислуховувати інших людей, поважати їх права, а також сприяють набуттю позитивного досвіду щодо використання різних інструментів розв’язання проблем.
Алгоритм розв’язання проблем
• Уявити суть проблеми.
• З’ясувати, наскільки важливою є ця проблема для розглядання.
• Обміркувати всі можливі варіанти розв’язання.
• Розглянути позитивні й негативні наслідки кожного варіанта.
• Обрати варіант розв’язання, що вдається оптимальним, і домовитися випробувати його.
• Якщо варіант розв’язання виявиться неефективним, спробувати наступний або розпочати цю процедуру спочатку. Робити це, доки проблему не буде розв’язано.
«Дерево рішень»
Дозволяє учням глибше зрозуміти механізм прийняття складних рішень.
Попередня робота
• Обрати проблему, що не має однозначного розв’язання. Вона може бути викладена як історія, судова або інша юридична справа, якась ситуація тощо. Бажано, щоб проблема була цікавою для учнів, безпосередньо стосувалася їх.
• Запропонувати учням удома прочитати базову інформацію (досьє) для розв’язання проблеми. Підготувати на дошці зразок «дерева рішень» (схема 10).
Схема 10. «Дерево рішень»
Порядок проведення
• Оголосити проблему для розв’язання, разом з учнями визначити й коротко сформулювати її суть. Почати заповнювати схему на дошці, записавши формулювання суті проблеми.
• Навести необхідну додаткову інформацію із проблеми (або дати час для перегляду інформації, якщо було домашнє завдання).
• Попросити учнів уявити, що вони є людьми, яких ця проблема стосується (можна придумати ролі: робітники, підприємці, учителі, школярі та ін.). Запитати учнів, чи є проблема дійсно важливою для цих груп людей. Чи справді вони бажають розв’язати проблему? Чому вони вважають важливим розв’язати її? Якщо проблема є важливою для цих категорій людей і вони мають намір розв’язати її, переходити до наступного етапу розв’язання проблем.
• Якщо проблема не викликала інтересу, спробувати переформулювати проблему, поставивши відповідні запитання.
• Шляхи розв’язання проблеми можна окреслити за допомогою «мозкового штурму», можна проводити роботу в малих групах. На цьому етапі жодне рішення не є неправильним. Необхідно виробити багато ідей.
• Провести обговорення кожного варіанта розв’язання. Поставити запитання («Що станеться позитивного або негативного, якщо ви використовуєте цей варіант і наступний?»). У такий спосіб можна почати відхиляти деякі з ідей, щоб залишити 3-4. Із досвідченими учнями цей етап можна провести, працюючи в малих групах.
• Сформувати малі групи й дати їм завдання заповнити «дерево рішень» (можна з використанням ватману й фломастерів). Потім група повинна обрати найкращий варіант розв’язання. Якщо група не дійде згоди, можна застосувати голосування.
• Групи пропонують свої варіанти розв’язання.
• Провести обговорення. Можна також організувати голосування учнів для обирання варіанту розв’язання запропонованої проблеми.
Коментарi